1. Оцінка стану вугільних шахт.
2. Основні споживачі вугілля в Україні.
3. Перспективи розвитку вугільної промисловості в Україні.
Досить довго науково-технічна громадськість України дискутує проблему виживання вугільної галузі. Оптимісти стверджують, що запасів вугілля вистачить на 400 років, в той час як песимісти пророкують згортання галузі вже через 20-30 років. Але і ті й інші визнають, що вугілля на найближче століття залишиться головним енергоносієм.
На перший погляд, дивним і нелогічним є те, що в Україні з її значними обсягами видобутку вугілля показники його абсолютного споживання і частина в паливно-енергетичному балансі стабільно зменшувалися, починаючи з 1975 р. І це в той час, коли вугілля протягом всієї історії країни за обсягами видобутку завжди був домінуючим ресурсом. На жаль, вугілля в Україні видобувають у більш складних гірничо-геологічних умовах, ніж в Західній Європі. Іншими словами, при нинішньому рівні видобутку наша держава забезпечено запасами приблизно на 100 років.
Шахтний фонд галузі - 150 шахт, з них 70 з річною виробничою потужністю 69,8 млн.т. Ці шахти - економічна основа галузі.
Більша частина як загальних, так і развіданих запасів зосереджено в економічно розвинених країнах (таблиця 1).
Таблиця 1 - Країни, котрі виділяються за розвіданими ресурсів вугілля (за даними 2007 р.)
У 2007 році промислові запаси вугілля на діючих шахтах України становили 6,5 млрд. т., в тому числі вони розподілялися наступним чином по областям: Донецька - 3,6 млрд.т (55,4%); Луганська - 1,9 млрд.т (28,9%); Дніпропетровська - 0,8 млрд.т(12,7%); інші - 0,2 млрд. т (3%).
В Україні за минуле десятиліття виробництво вугілля стабілізувався на рівні 39,6 млн.т.
На даний момент вугільна промисловість України є найбільш проблемною серед всіх секторів національної економіки.
В Україні достатньо запасів вугілля для того, щоб жити щасливо більше чотирьох століть. Використовуючи свої величезні запаси цього палива, Україна могла б вже тільки за рахунок вугілля забезпечити власну енергетичну незалежність, а також експортувати вугілля в інші країни. Однак галузь знаходиться в стані глибокої кризи.
Споживачі енергетичного вугілля - теплові електростанції України, які в останні роки виробляють близько 40% всієї електроенергії країни. Планується, що до 2030 року річне споживання ТЕС буде збільшено на 63 млн.тон.
Другий споживач вугілля - коксохімічна промисловість. Передбачається, що до 2030 року споживання коксівного вугілля зросте до 39,8 млн.тон.
Маючи попит з боку могутніх споживачів, Україна повинна піднімати видобуток вугілля. Однак в останні роки його видобуток зменшується.
Необхідність імпорту зумовлена тим, що в Україні коксового вугілля видобувають недостатньо, до того ж він відрізняється високим вмістом сірки. Крім того, в країні не вистачає вугілля газової групи.
Оскільки шахтний фонд безнадійно застарів, щороку доводиться закривати 2-3 шахти. Зараз на стадії закриття знаходяться 114 підприємств. Знос шахтного фонду став причиною падіння вуглевидобутку.
Україна і зараз входить в першу десятку провідних країн світу за обсягами видобутку вугілля. Однак продуктивність праці в кілька разів нижче, ніж у Росії, Німеччині, Польщі та в десятки разів нижче ніж в США, Канаді, Австралії, ЮАР.
Для поліпшення стану вугільної промисловості в країні необхідно активізувати діяльність науково-дослідних і проектно-конструкторських установ, спрямовану на створення більш ефективних способів розробки родовищ, технологій і технічних засобів видобутку вугілля на пластах малої потужності на великих глибинах, готуватися до розширення масштабів нового будівництва та реконструкції шахт з різким збільшенням виробничої потужності.
Настав час вивчити доцільність використання теплової енергії глибинних порід, освітлення шахтних вод до стану питної; відновити дослідження підземної газифікації вугілля і, звичайно, рішуче розширювати утилізацію шахтного газу - метану з отриманням з нього електро- і теплоенергії. Використання результатів навіть частини перелічених напрямів сприятиме підвищенню конкурентоспроможності українського вугілля.
НА ПОЧАТОК